Українська культура

Розмовляв нещодавно зі своїм братом - доста патріотично налаштованим українцем, що живе зараз в Києві й добряче донатить на ЗСУ. Питаю його - якби тобі тре було читати семінар або курс для американських студентів про українську культуру, про що б ти в першу чергу розповідав?
Ну, каже, пісні там, одяг, їжа, архітектура, Шевченко знов таки, Сковорода, не знаю там…
А ти, - кажу йому - ти вважаєш себе носієм української культури?
- Та де там, - каже, - я ж пісні слухаю англомовні, Шевченко не читав, в мене навіть вишиванки немає, та й взагалі я не люблю націоналістів.

От же ж, думаю собі, так само, напевно, чи не більшість українців не розрізняє між етнічною і національною культурою.

Між тим, є дуже наочний приклад Ізраїлю, де ми з ним обидва трошки пожили. Є єврейська культура (їдишський театр та література ладіно, гефелте-фіш і вуха Амана, ашкеназські та сефардські релігійні традиції), а є ізраїльська. Це геть різні речі.

І якщо ти розмовляєш на івриті, встаєш при звуках ізраїльського гімну і твердо знаєш, чому не треба (а хоч би й треба) голосувати за Нетаньягу - то ти є носієм, окрім іншого, ізраїльської національної культури. Навіть якщо ти не любиш отой фалафель, не носиш маген-давід на шиї й жодного разу не читав Шолом-Алейхема.

І так само, якщо ти знаєш, за що стояв на Майдані, розумієш, чому пам’ятати про Голодомор важливо незалежно від того, чи був він геноцидом чи "просто" масовим вбивством, і бачиш кардинальну різницю між ПЦУ і УПЦ - то ти є носієм української культури. А вишиванки, кобзи і трембіти - то все лиш зовнішні символи, які можуть в тебе бути, а можуть і не бути. Тому що не борщ робить українця, а українець робе борщ. І тому що ясно, що хоча етнічний український єврей відноситься до Хмельницького вкрай негативно, а етнічний кримський татарин взагалі може не знати, хто то такий, але всі вони так чи інакше є частинами української нації.