Про двомовність
Jun. 21st, 2014 11:33 pmСтосовно бажання російськомовних на Сході розмовляти рідною мовою і неможливості узаконити це конституційно – один з основних аргументів українофілів: «вони ж живуть в Українській державі тож мають розмовляти українською мовою». Що я можу про це сказати. Держава, як ми бачимо – то така справа, сьогодні тут одна держава, а завтра інша (і я про СРСР, якщо шо). Більш важливо, що вони живуть на своїй землі, вони нікуди не переїжджали, вони ніякі не емігранти, вони тут народилися, ходили в дитсадок, школу, а дехто навіть до інституту. І коли раптом якісь дяді з Києва їм кажуть: ми тут вирішили, що у суспільному житті ви всі по закону маєте перейти на іншу мову – це, м’яко кажучи, викликає здивування і, скажімо так, не визиває особої симпатії.
Другий основний аргумент, який можна почути: «та хіба ж є якісь санкції проти тих, хто розмовляє російською в держустановах? Хай розмовляють, але не треба вносити це у законодавство!». Себто спочатку ми питаємо «та хіба ж їм хтось заважає порушувати Конституцію?», а потім дивуємось «та шо ж у них за дурна психологія – вважають за нормальне порушувати законодавство?»
Тобто не варто приймати закони, щодо яких ми заздалегідь знаємо, що вони будуть масово порушуватися. Як казав Король Маленькому принцу: «правитель має видавати такі накази, які будуть виконуватись». А інакше ніколи не викореніться звична євразійська психологія, коли «суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання».
І, нарешті, третій часто вживаний аргумент: якщо конституційно дозволити східнякам користуватися в держустановах російською мовою – це завдасть страшенної шкоди українській мові.
Я навіть не скажу нічого про оту уявну шкоду. Просто на мій погляд, закони приймаються не для того, щоб було добре мові, традиції, нації, релігії та іншим уявленим істотам. В сучасній державі закони, принаймні конституційні, приймаються для того, щоб було добре людям. Конкретним людям, а не мовам.
:/
Другий основний аргумент, який можна почути: «та хіба ж є якісь санкції проти тих, хто розмовляє російською в держустановах? Хай розмовляють, але не треба вносити це у законодавство!». Себто спочатку ми питаємо «та хіба ж їм хтось заважає порушувати Конституцію?», а потім дивуємось «та шо ж у них за дурна психологія – вважають за нормальне порушувати законодавство?»
Тобто не варто приймати закони, щодо яких ми заздалегідь знаємо, що вони будуть масово порушуватися. Як казав Король Маленькому принцу: «правитель має видавати такі накази, які будуть виконуватись». А інакше ніколи не викореніться звична євразійська психологія, коли «суворість законів компенсується необов’язковістю їх виконання».
І, нарешті, третій часто вживаний аргумент: якщо конституційно дозволити східнякам користуватися в держустановах російською мовою – це завдасть страшенної шкоди українській мові.
Я навіть не скажу нічого про оту уявну шкоду. Просто на мій погляд, закони приймаються не для того, щоб було добре мові, традиції, нації, релігії та іншим уявленим істотам. В сучасній державі закони, принаймні конституційні, приймаються для того, щоб було добре людям. Конкретним людям, а не мовам.
:/
Про двомовність
Date: 2014-07-15 06:54 am (UTC)